На море в ХорватіюЛуцьк – Мішкольц (Угорщина) – Балатон (Угорщина) – Цриквениця (Хорватія) – Макарська (Хорватія) – Будапешт (Угорщина) – Жешув (Польща) – Луцьк

Продолжительность: 12 дней

Пробег: 3485 км.

ПУТЕШЕСТВИЕ СОСТОЯЛОСЬ НА АВТОМОБИЛЕ:Марка: Volkswagen Volkswagen Passat

Средний расход топлива в поездке: 6.8 л/100км

Отзыв об автомобиле: Надійний, економний і найкращий для далеких поїздок автомобіль

Подорож на море автомобілем планувалась уже десь 3 роки. Але по різних обставинах поїздка постійно переносилась і відмінялась. В жовтні минулого року вирішили остаточно, що в червні таки здійсниться наша мрія побачити Хорватію. Події в країні похитнули впевненість у можливості відпочинку влітку. Але відбулись ще зміни в житті і стало зрозуміло, що або їдемо зараз, або невідомо коли. Зібрались фактично за 1 день. Так далеко на авто ми ще ніколи не їздили. Декілька автобусних турів по Європі, поїздки на 2-3 дні автомобілем в сусідню Польщу (Краків, Варшава, Люблін) от і весь наш досвід подорожей по Європі. Так що подорож перша, відгук теж перший, тому прошу не судити строго. Відразу прошу вибачення за якість фото.

Період подорожі: 14.06.2014 - 26.06.2014

Екіпаж - молода пара

14.06.2014

Виїхали в 6.20 ранку. Оскільки в нас польські шопінг-візи, то вирішили не ризикувати (зважаючи на багато негативних відгуків про ставлення до польских віз угорських митників) і їхати на польський кордон Устилуг – Зосин. Перед кордоном заправились «до повного» дешевим українським бензином. Приїхали до шлагбауму в 7.35. Черга була невелика, але попали на перезмінку. Рівно 3 години на перехід кордону і ми в Польщі. Час перевівся на годину назад. Тобто в 10.35 ми були в Європі. Дороги в Польщі хороші, дуже важко їхати не порушуючи швидкісний режим. Але ми старались. За 40 км до Словаччини  в 14.15 заїхали на заправку, пообідати і ще долити польського бензину (ціни на бензин порівнювали на сайті atotreveler.ru). Залили 20,5 л бензину, пообідали домашніми бутербродами, взятими в дорогу і в 14.45  вирушили далі. 

 В Словаччині віньєтки не купували, вирішили об’їхати невеличкі платні участки. Але спільної мови з навігатором ми не знайшли і в результаті трохи поблукали по горам, по типових циганських поселенях, по крутих серпантинах. 

Дуже цікаво і гарно, але трохи страшно і довго. Хоча настрій це не зіпсувало. Вцілому Словаччину проїхали за 2,5 години.

В 17.50 приїхали на кордон з Угорщиною, де повинні були купити віньєтку. Попали на нову дорогу, якої не бачить наш навігатор. Знову трохи нервів, бо переживали, що дорога може бути платна, а віньєтки ще немає. Кордону як такого між країнами немає, так, залишки колишньої інфраструктури і надписи стають уже угорською. До слова, мова угорська – жах, нічого не зрозуміло. Купили віньєтку на місяць за 20 євро. В форинтах угорських вигідніше купляти, але де ж їх взяти, якщо тільки заїхав в країну, а ніяких обмінників ми не побачили. Ще 70 км дороги і ми приїхали в Мішкольцтапольца, де у нас було заброньоване житло. Відразу потрібну адресу навігатор не знайшов, довелось питати у людей.  На диво з першого разу зрозуміли англійську перехожої (мову вчили ще в школі 20 років назад і рівень відповідний) і поселились в приватний готель Abigel Vendeghaz.

Господар говорить англійською, ми – ні. Але розібрались. Парковка в дворі. Нам відразу дали ключ від номера і воріт. Дуже зручно. На жаль уже було 19 год і в печерні купальні, ради яких ми і приїхали сюди вже були закриті. Картки в готелі, на жаль, не приймали, в купальнях теж, тому за порадою господаря ми пішли шукати Теско, щоб там обміняти євро на форинти. Пройшли хвилин 20-25, зрозуміли, що ще далеко, вернулись, взяли машину, знайшли Теско. Банк вже не працював, то ми купили пива і сиру і поїхали вечеряти в номер. Відразу зверну увагу, що пиво ми завжди беремо країни в якій знаходимось. Для нас абсолютно немає змісту в угорщині пити, наприклад, чеське пиво. Угорське пиво нам не сподобалось. В 23.20 лягли спати.

Пробіг за день 645 км, середній розхід 6,4л.

15.06.2014

Прокинулись в 7 ранку. Поснідали на загальній кухні, привезеними з дому харчами. Зібрали речі, поїхали в Теско обміняли 50 євро. Розрахувались за готель і поїхали до купалень. Біля самих купалень є парковка, але дорога. Ми залишили машину просто на вулиці, біля якогось магазинчику і прогулялись до купалень по парку метрів 400. Зайшли в купальні в 10 год. Заплатили за 4 год. перебування. Брати квитки на день вигідніше, але у нас були плани далі. Що приємно, прейскурант є українською, і немає російською мовою. 

Купальні супер! Басейни і в печерах і на вулиці. Досить велика територія. Шкода, що не потрапили сюди ввечері, після довгої дороги це було б те, що треба. Вийшли ми десь через 2,5 години, прогулялись по парку і пішли до машини. Нас чекала дорога до Ліллафюред, озеро Хаморі. 

В 13.00 поїхали. Їхати 15 км. Не дуже нас вразило це місце. Спеціально їхати не варто. Так собі озеро. Ніби і гарно, але стежка навколо озера далеко від води і прогулянка не приносить візуального задоволення. Можна взяти човен на прокат і поплавати по озеру. 

Замок гарний. Зараз це діючий готель. Біля нього декілька водопадів. Підійти до них не можна, є обзорні площадки, з яких їх можна роздивитись і пофотографувати. Погуляли годинку і в 14.15 поїхали на озеро Балатон. Там у нас друга ночівля заброньована. Їхати по угорським автобанам – це суцільне задоволення. Проїжджали через Будапешт. 

В 17.30 були на місці. Готель Jogar знайшли зразу. Дуже гарний. Швиденько поселились і на озеро. Покупались в Балатоні. Озеро величезне. Схоже на наш Світязь. Гарнй пляж. 

Потім гуляли по містечку. Все дуже аккуратно, гарно, але відчувається, що ще не сезон – багато закладів і готелів ще закрито. Хотіли знайти кафе з угорською кухнею, але знайшли тільки піцерії. А коли повертались, то помітили ресторан Kukurica. Зайшли і таки поїли гуляш (дуже смачно і дорого).

Пробіг за день 347 км, середній розхід – 7,1 л.

16.06.2014

Прокинулись в 7.30 і пішли снідати. Гарний ресторан, все смачно. Ще раз прогулялись до озера, пофотографувались. Дуже нам сподобалось це місце. Спочатку навіть думали по дорозі додому знову тут зупинитись на ніч. Виселились з готелю і в дорогу до моря. Виїхали в 9.40. В 11.15 приїхали на  кордон з Хорватією. Перед тим, ввечері прочитали в інтернеті, що в Хорватії заборонене тонування переднійх вікон в машині. Штраф 100 євро. Дуже переживали, уже були готові самі на кордоні дерти тонування. Але обійшлося, нічхто нам нічого не сказав і через 20 хв ми в Хорватії. Майже відразу попали на перший платний участок дороги: натискаєш кнопку, береш  чек і їдеш. В кінці платного участку даєш оператору чек і картку або готівку і все. Дороги в Хорватії прекрасні, але досить дорого. Вцілому провели 4 години в дорозі. Їхали по таких гірських дорогах, що було страшно подивитись в сторону. Перед містом Цриквениця, де ми планували зупинитись на декілька ночей, побачили супермаркет Конзум, де надіялись знайти wi-fi і забронювати житло. Зайшли в кафе з wi-fі, випили капучіно і за півгодини забронювали номер з дворазовим харчуванням в готелі Slaven в містечку Selce біля Цриквениці за 53 євро. Знайшли готель швидко, поселились. Парковка біля готелю, машину свою бачили з вікна номеру.

 Номер супер, тільки немає холодильника, кондиціонера і wi-fі тільки на рецепції. До вечері було ще багато часу і ми пішли гуляти. Гарне курортне містечко. От тільки погода не радувала:, пасмурно, хмарно і сильний вітер. Погуляли 2 години, подивились місто, кемпінг, море.  

Пофотографувались і пішли на вечерю. Вечеря в 19.00. Великий вибір страв, смачно. Алкоголь і напої за додаткову плату.  Після вечері посиділи в інтернеті в холлі готелю і пішли спати.

Пробіг за день 396 км., розхід 6,6 л.

17.06.2014

Погоди все ще немає. Думаємо чи лишитись тут ще на день чи їхати далі на південь. З 7 до 9.30 сніданок, поїмо і вирішимо. Поснідали, подивились погоду тут і в Макарська (там теж не спека), та і захотіли залишитись ще на день, бо погоди немає ніде, а відпочити від дороги треба. Тим більше, що містечко нам подобається, готель хороший, годують прекрасно. А що ще треба для відпочинку? Забронювали цей же готель ще на 1 ніч на booking. Цікаво, що якщо бронювати на booking, то ціна 53,20 євро з дворазовим харчуванням, а якщо просто в готелі, то 76 євро. Отака собі різниця. Десь в 10 год. пішли гуляти, далеко, на цілий день. Купальники і рушник взяли з собою (може насмілимось покупатись). 

Дуже гарні пляжі пляжі бачили: дрібна галька і сосни близько до води. Краса!  Вирішили ми, що бути на морі і не купатись – це неправильно. Пляжі порожні, ніхто ніде не купається, а ми пішли. Море супер! Задоволені і щасливі пішли гуляти далі. Потрохи почало розпогоджуватись, виходити сонце. Дійшли ми до центру міста Цриквениця. 

Сонце  уже реально почало припікати і ми вирішили повалятись на пляжі, тим більше, що пляжі кругом дуже гарні. 

Відпочивали з 12 до 15 год., накупались, позагоряли і вирушили назад в готель. Зайшли в супермаркет Конзум, купили на обід йогурт, піцу і персики. Пообідали на лавці в парку в центрі Цриквениці, дивлячись на море і відганяючи нахабного горобця. Йшли до готелю 45 хв. Ще годинку полежали на пляжі біля готелю, але нам тут сподобалось менше – крупніша і гостріша галька, і здалось холоднішим море. Здивувало те, що на жодному пляжі ми не бачили душів, щоб змити з себе сіль. Повернулись в номер, випили вина (відсвяткували початок пляжного відпочинку) і пішли на вечерю. Потім ще годинку погуляли, подивились фільм і лягли спати. 

Прекрасний день.

Пробіг за день 0 км.

18.06.2014.

Погода знову так собі, хмарно і сильний вітер. Вирішили їхати на південь. Поснідали в готелі, виселились і в 8.35 виїхали. По дорозі надумали їхати в містечко Оміш, так як дуже багато позитивних відгуків про відпочинок там. По автобанах їхати швидко і в 12.15 ми були на місці. Пляжі дійсно надзвичайно гарні. Але нам не сподобалось саме містечко – маленьке село, ні набережної, ні кафе, ніяких розваг ми не побачили. Спробували знайти житло, дорого нам здалось (хоча і за 20-30 м. до моря). Може не там зупинились, не знаю. Але вирішили їхати в Макарську. Дорога просто дух захоплює – тунелі, обриви, гори і море, море, море.

В 13.00 поставили машину в Макарська біля Lidl і пішли шукати житло. На вулиці пасмурно і дуже парно. А по дорозі навіть накрапав дощ. Взагалі це вперше в житті ми шукали житло на місці, а не бронювали його раніше. Вийшли до пляжу і пішли від моря шукати апартаменти. Заходили в усі будинки, де висіла табличка про здачу апартаментів  (це практично в усіх будинках). Подивились 5 чи 6 варіантів, втомились і вже не хотіли дивитись більше, тому що умови практично однакові, ціни теж. Вирішили зайти в останній будинок і тоді уже визначатись. Зайшли, вийшла господиня, сказала, що номерів в неї немає, але зараз нас завезе мужчина недалеко і там є вільні апартаменти. Ми уже і їхати не хотіли, але вмовили нас, що це зовсім близько. Проїхали дійсно зовсім недалеко, мужчина залишив нас з господинею. Вона показала нам 3 номери і тут ми і залишились. Нам сподобалась власниця, апартаменти, великий балкон, який від дороги закриває велике дерево, і близькість моря. Виявилось, що ми всього на другій лінії від моря (потім порахували, що від будинку до пляжу 250 кроків). Так для себе ми і не зробили єдиний висновок як краще бронювати заздалегіль чи шукати на місці. Бронювати – це економити час, це визначеність. Можна почитати відгуки і бути готовим до плюсів і мінусів житла. Але коли ти дивишся житло в інтернеті, то зазвичай є тільки фото апартаментів, але не можливо оцінити вигляд з вікна, тишину і т.д. (в одному з апартаментів, які ми дивились, вікно виходило на стіну сусіднього будинку, одні апартаменти були в підвалі і вікна не було взагалі, в іншому номері вікно виходило на дуже шумну вулицю). На 6 ночей ми розмістились в апартаментах за 35 євро, з парковкою в дворі і великим балконом. 

Повернулись до Lidl, закупились трохи продуктами і поїхали в своє нове тимчасове житло. Закинули речі і відразу на пляж. Покупались, обсохли і повернулись в номер вечеряти. Величезним плюсом нашого номеру був балкон і меблі на ньому. Ми ні разу в кімнаті за столом і не сиділи. Постійно їли на балконі. Це супер.

Приготували вечерю, відсвяткували приїзд і пішли гуляти. Пройшлись по набережній, ввечері ще подивились фільм і лягли спати.

Пробіг за день 398 км. Розхід 7,0 л.

19.06.2014.

Встали в 7.30. Пасмурно і прохолодно на вулиці. Поснідали і вирішили їхати на озера Імотскі. Це недалеко від Макарська, десь 35 км. Поснідали і в дорогу. Виїхали в 9.50, 50 хв на дорогу, 20 кун (приблизно 40 грн.) плата за дорогу і ми на місці. Це неймовірно! Описати цю красу неможливо. Яскраво голубе озеро, оточене величезними горами. Вниз веде стежка, з оглядовими площадками. Ми спускались вниз перші, трохи за нами йшли ще різні групки людей. Якби ми були самі, то було б навіть моторошно. Така тишина. 

Купатись було чомусь трохи страшнувато. Але прийшли ще люди, неймовірна тиша пропала, виглянуло сонце і ми таки поплавали в озері. Вода прозора і тепла. Можна було б залишитись біля озера відпочивати ще декілька годин, але ми якось не подумали про це раніше і не взяли з собою нічого ні їсти, ні навіть пити. Посиділи, полюбовались і пішли наверх. Стало жарко, йти тяжко і досить довго. Але краса навколо варта будь-яких незручностей.

Місце просто казково красиве! Його варто побачити однозначно. Тільки ради цього треба побувати в Хорватії. Біля голубого озера на відстані 1 км є ще червоне озеро. Там купатись не можна, спуститись вниз до нього неможливо. Колір води не яскраво голубий, а синій. 

Дуже гарно. Уже потім ми побачили таблички з інформацією про озера Голубе (Modro) і Червоне (Crveno).

В Макарську приїхали в 14.30. Пообідали і пішли на пляж. Жари немає, дуже хмарно. Покупались два рази, переодягнулись і пішли в місто на вечерю. Хотіли поїсти рибне плато. Але дуже все дорого (від 400 грн. блюдо). Обійшовши декілька кафе, присіли в одному і замовили по порції риби на грілю з гарніром і літр домашнього вина. За все 150 кун. 

Смачно. Погуляли по місту, пройшлись по вечірній набережній.

Пробіг за день 77 км. Розхід 7,4 л. 

20.06 – 23.06.2014.

Ці дні присвятили пляжному відпочинку.  Купались, загоряли і багато гуляли по вечорах. Погода супер, море дуже гарне. Пляж гальковий, захід в воду галька з великим камінням. Крім того, є їжаки морські. Тому краще купити тапочки для купання. Базарчик великий, безліч сувенірів, одягу, рушників, взуття. Продавці, з якими ми спілкувались, знають про Україну, відразу згадують Кличка.  

На пляжах продають варену кукурудзу і печені пиріжки з ягодами. Але ми не купували. Пробували морозиво (ріжок 5 – 7 кун), не смачне. Два рази ходили в кафе на піцу з пивом. Стандартна ціна на піцу від 35 кун, пиво 0,5 л – 15 кун (30 грн). Але деякі заклади проводять акції, про що пишуть на дошках перед входом. Наприклад, ми ходили в кафе, де усе пиво було по 10 кун. В деяких кафе усі види піци були по 35 кун. Багато кафе та ресторанів пропонують комплексні сніданки і обіди. По вечорах практично усі столики заняті, але ми звернули увагу, що люди в основному п’ють, а не їдять. Хоча може просто в Європі не принято так закушувати, як у нас. А основний контингент все-таки німці. Для них все це, напевно, і не дуже дорого. Але ми в основному готували самі. Супермаркетів достатньо. В різних кінцях міста розташовані Лідл і Конзум, в центрі Tommy. Ціни здались мені дорожчими ніж в нас, і дорожчими ніж в Польщі (порівнювала ціни в Лідл).

Кожен вечір ходили гуляти по місту, по набережній. Тим більше, що дуже вже гарно навколо. Ці гори, море, сосни – не віриться, що ти це бачиш насправді. Схоже на відкритки.

На набережній пропонуються екскурсій на сусідні острови Брач, Хвар і Корчула на катері. Везуть на острів, годину вільного часу в місті, потім рибний обід, потім 2 години часу на покупатись і позагоряти і назад. Все це коштує 200 – 220 кун з людини. Ми спочатку і хотіли поїхати, але не сподобалось те, що немає ніякої екскурсії, а просто доставляють на острів. Море те ж саме, що і тут в нас, пляж такий самий, то чи є зміст платити 400 грн з людини. Ми не поїхали, може і дарма, не знаю. Не спілкувались з людьми, які б їздили, тому чи варто їхати чи ні – невідомо. Я дуже хотіла в Дубровнік. До нього з Макарська 255 км. Тільки дорога займе 6 годин в обидві сторони. Тому їхати машиною ми не захотіли. А екскурсій толкових і не було. Пропонують тільки дорогу в Дубровнік і назад. Автобус їде 3 години до Дубровніка, там 4 години вільного часу і 3 години дорога назад. Вартість 500 кун з людини. Знову ж таки, пошкодували грошей, і потратити півдня на дорогу, і не поїхали. Хоча уже зараз, вдома, думаю, що треба було поїхати.

Останній свій день відпочинкув Макарська ми провели виключно на пляжі. Хотіли накупатись і натішитись сонцем на весь рік. Відводили душу. 

Ввечері 23.06. розрахувались за житло, за ці 6 днів. Традиційна вечірня прогулянка до моря. Кинули в море монетки, щоб повернутись.

24.06.2014

Встали в 6.15. Поснідали, зібрались і в 8.15 виїхали на Будапешт. Плануючи цей переїзд, ми трохи переживали, тому що до Будапешту 798 км, а у нас немає досвіду поїздок на такі далекі відстані. Але враховуючи автобани в Хорватії і Угорщині, вирішили ризикнути. Готель в Будапешті забронювали ще ввечері. В дорозі 2 маленьких зупинки на заправку і туалет, багато тунелів (найдовший 5 795м), дві платних дороги, 15 хвилин на кордоні і рівно через 6 годин, в 14.15 ми проїхали кордон Хорватії і Угорщини. Ще 3 години в дорозі і в 17.15 ми поселились в готель Canada в Будапешті. Готель непоганий, але дуже шумно. Біля готелю вокзал і дорога. Всю ніч досить активний рух. Пробували закривати вікно, але тоді неймовірно душно, а кондиціонера немає. Але якщо це знати і просити номер, щоб вікна виходили в двір, то все дуже пристойно.

Закинули речі і вирішили поїхати в ТЦ Арена Плаза. В центр гуляти не поїхали, бо в Будапешті уже були, і не раз. Трошки постояли в заторах. Перед ТЦ побачили недорогу заправку (на автобані дорожче відчутно), залили 30 л. Шопінг якось не дуже вдався. Мало що купили. Зайшли в Теско, накупили додому угорсього пива і, обов’язково, напій Unicum. В 21.30 повернулись в готель. Я ще до 23.20 бронювала готель в Жешуві і планувала переїзд на завтра.

Пробіг за день 828 км., розхід 6,9 л.

25.06.2014

Поснідали в 7 ранку в готелі. Сніданок був найкращим з усіх готелів, в яких ми зупинялись. В 8.10 виїхали. Їхали через Словаччину. В Кошице і Братиславі ми уже були в травні 2013р., тому планували тільки заїхати в супермаркет і купити словацький алкогольний напій Татранський чай (привезли його з минулої поїздки і дуже нам сподобався), ну і словацького пива собі і на подарунки друзям. Закупились усім в Теско в Прешові. Ще 100 км по Польщі, затор в Жешуві і в 16.20 поселились в Icam Hotel. 

Номер дуже просторий. Санвузол величезний. Під час усієї поїздики ми двоє часто жили в трьохмісних номерах. Не знаю чому так заселяли. В жодному готелі не було настільки заповнено, щоб усі двомісні номери були заняті.

Пішли гуляти по місту. Та і повечеряти хотілось. До центру 15 хв. пішки. Навколо готелю багато торгових центрів. З задоволенням гуляли. Польща нам не чужа. Ми відносно часто буваємо тут. Ми розуміємо польську мову. Тому не покидало відчуття, що ми уже майже вдома. А от в Жешуві ми вперше і він нас не розчарував.

Безліч кафе та ресторонів в центрі. Ми вибрали ресторацію Konfityura. Повечеряли пірогами і пляцками (варениками і дерунами) і щасливі пішли в готель. 

Пробіг за день 472 км., розхід 6,8 л.

26.06.2014

Сьогодні ми їдемо додому через Замость і Грубешів. Ці міста найближчі до нас, ми сюди приїжджаємо на закупи. Власне і дорога з Хорватії додому прокладалась через Польщу з метою закупити смачних польських продуктів, до яких ми уже звикли і дуже любимо. А так як ще й в липні у нас закінчувалась віза, то найближчим часом ми в Польщу не попадали.

Прокинулись рано. Поснідали в готелі. Одноголосно вирішили, що це був найкращий готель в подорожі, хоч і найдорожчий 38 євро. Виселились і в 8.05 виїхали з Жешува. Всю дорогу йшов дощ. В 10.40 приїхали в Замосць В супермаркетах Carrefоur i Lidl накупляли продуктів додому. Ще заїхали в Грубешів і в 15.10 приїхали на кордон. 40 хв. на формальності і в 15.50 ми в Україні. +1 година часу.  Тобто в 16.50 ми виїхали з кордону в Луцьк. В 18.05 наша машина припаркувалась в рідному дворі.

Пробіг за день 321 км., розхід 6,5л.

Підсумки поїздки:

- проїхали 3 485 км.

- 240 л бензину

- 4 країни, 7 міст, 6 готелей

Всього потрачено – 16 717 грн.:

- житло – 7 493 грн.

- бензин – 5 115 грн.

- платні дороги – 1396 грн.

- харчування – 2 416 грн.

- купальні Мішкольц – 297 грн.

Ще 4 840 грн. було потрачено на подарунки рідним і друзям, продукти та одяг додому. Але це до витрат на подорож відношення немає. 

Отак закінчилась наша перша подорож. Нам дуже сподобалось подорожувати саме в такому форматі. Витрати на поїздку нас повністю влаштували. Переїзди були комфортними. Житло зручним. Іжа смачна. Погода гарна. Неймовірої краси море, гори і озера. І уже хочеться їхати кудись знову.